Старовинне мiсто. Мiсто-легенда. Кожен будинок, кожен камiнець брукiвки приховує в собi таємницi iсторiї, i лише деякi з них мiсто розповiло своїм мешканцям. Розкрити i зрозумiти iншi можна лише душею. Верхнiй замок - велична споруда, де i в нашi днi панує дух середньовiччя. Могутнi стiни i вежi замку зберiгають спогади про витоки багатьох полiтичних подiй литовсько-польської доби, полiтичне та приватне життя тогочасної знатi. Через браму Воротньої вежi проходили литовський князь Любарт Гедимiнович, його наступник князь Вiтовт, князi Ягайло, Свiдригайло, римський iмператор Сигизмунд та багато iнших представникiв тогочасної європейської елiти. Iсторiя замку налiчує близько шестисот рокiв - ще у 1340-1384 роках князь Любарт розпочав будiвництво фортецi. Однак повнiстю задум був втiлений лише у 1430-1542 рр. за часiв пануваня князя Свiдригайла. Незважаючи на те, що будiвництво здiйснювалося за єдиним задумом, ще й сьогоднi можна прослiдкувати як готика змiнюється пануючим на той час у Європi ренесансом. Окрiм Воротньої вежi на сторожi замку стоять Стирова та Владича, якi ще з давнiх часiв символiзують мiсто-острiв.

Сьогоднi у баштах розмiщено музейнi експозицiї, що знайомлять вiдвiдувачiв з рiзновидами старовинних дзвонiв, зброєю та будiвельною керамiкою минулих вiкiв. Посеред замку був розташований палац, який, власне, i був осередком полiтичного життя князiвства. (На жаль, зараз залишки палацу знаходяться пiд землею). Також у замку розмiстився кафедральний собор Iоанна Богослова, що мав велике релiгiйне значення - церква стала усипальницею литовського князя Любарта та iнших волинських князiв. Подих часу залишив нам лише пiдземну частину церкви, однак оздоблення пам'ятки збереглося досить добре. Собор прикрашають барвистi фрески з зображеннями постатей святих, рiзноманiтних геометричних вiзерункiв, зiрок, коней, давнi написи.

Нещодавнi археологiчнi розкопки зробили пiдземелля доступним для туристiв. Оборонний потенцiал Луцька доповнювався також Окольним Замком, що складався з 4-х дерев'яних i 4-х мурованих стiн, довжина яких становила аж 760 м (!). I якщо у Високому замку знаходилася резиденцiя князiв, то у Окольному замку мешкало дворянство - урядовцi, вiйськовослужбовцi, представники судочинства. На жаль сьогоднi Окольний замок - лише легенда, яку нам щоразу нагадує вежа князiв Чарторийських - єдина, що знехтувала вiками, щоб донести до князiвських нащадкiв пам'ять про прадавню iсторiю нашого мiста. Пiд стiнами Окольного замку розташувалися торгово-ремiсничi квартали, що мали власний уряд та були юридично незалежнi вiд замку. Вздовж колишньої дерев'яної стiни Окольного замку розкинувся комплекс будiвель з дзвiнницею: у серединi XVI столiття тут, на мiсцi дерев'яного було вимурувано кафердральний костьол. Поруч з ним знаходилася латинська школа. А у серединi ХIХ столiття у навколишнiх будинках розмiщується монастир шарiток (сестер милосердя), який нинi вважається археологiчною пам'яткою.

Дзвiнниця, що стоїть помiж будинками монастиря була збудована десь у XVII столiттi. Можливо, одночасно з католицьким собором Петра i Павла (1616-1640), в якому втiлено задум вiдомого iталiйського архiтектора Джакомо Брiанi. Пожежа 1781 року завдає костелу значної шкоди, i перебудова 1781-1787 рр. змiнює барокко класицизмом. З пiвдня до собору було прибудовано колегiум. На той час колегiум вiдiгравав значну роль у просвiтництвi, володiв великою бiблiотекою, влаштовував театральнi вистави. Його пiвденно-захiдний фасад є особливо цiкавим з архiтектурної точки зору. Бiйницi костелу пiдкреслюють його значення як оборонної складової мiста. Зразу ж за колегiумом знаходиться вежа князiв Чарторийських. Поблизу Собору святих апостолiв Петра i Павла примостився маленький двоповерховий будиночок, що здобув славу саме завдяки своїм мешканцям - у 90-х роках IХ столiття тут проживала родина Косачiв, що подарувала Українi двох талановитих письменниць - Олену Пчiлку та Лесю Українку. З iншого боку костьолу розташувався монастир єзуїтiв XVII столiття, а на пiвдень вiд нього розкинувся комплекс будiвель монастиря бригiток. Спочатку вiн находився на мiсцi - палацу Радзивiлiв. Потiм добудувалися примiщення костелу дзвiнницi, житловi примiщення.

У 1968 роцi археологiчнi розкопки поблизу монастиря виявили залишки Димитрiвської церкви - однiєї з найдавнiших пам'яток православ'я у Луцьку. Саме тодi, у XIV-XVI столiттi iнтенсивно освоюється заболочена територiя на захiд вiд замкiв. Сюди поступово перемiщується центр мiста, - тут будується палац Вiтовта, ратуша, поселяється вiрменська колонiя. На березi Стиру знаходиться будинок духовної семiнарiї. Це - одна з пiзнiших будiвель найдавнiшого католицького монастиря у Луцьку - монастиря домiнiканцiв. Поруч з ним розташувалося єврейське поселення. Найбiльш видатною пам'яткою цього масиву є синагога, що походить з XVII столiття. Обороннi характеристики споруди пояснюють її другу назву - "Малий замок".

Далi на пiвнiч височiє над будiвлями неоготична лютеранська кiрха, вiк якої сягає до близько ста рокiв. Її будiвництво було пов'язане з поселенням нiмецької колонiї. Православна церква Святої Покрови також символiзує культову архiтектуру минулих вiкiв. Споруда знаходиться набагато нижче дороги, що ще раз нагадує про її вiк - ще у 1583 роцi церква згадується як дуже стара. Саме тут донедавна знаходилась iкона Святої Богородицi - одна з найдревнiших в Українi. Поблизу майдану "Братський Мiст" потопає в зеленi Хресто-Воздвиженська церква - чи не головна споруда монастиря василiан, що уособлює боротьбу православних українцiв з засиллям католицизму. Ближче до замку можна побачити товстi стiни, за переказами, залишки палацу Вiтовта. Луцьк - мiсто, де переплелися рiзноманiтнi етноси та релiгiйнi течiї. Майже поруч знаходяться православна Покровська церква i католицький костел, лютеранська кiрха i єврейська синагога.

Вiтри вiкiв дещо змiнили цi перлини старовини, але й сьогоднi мешканцi та гостi мiста все ще можуть милуватися цими величними спорудами. Нагромадження рiзних архiтектурних стилiв, поєднання культур та релiгiй, нацiй та мов створили Луцьк таким, яким ми його бачимо сьогоднi - чарiвним i неповторним!